У більшості країн світу сертифікація інструкторів із самооборони не регулюється. Немає єдиного контролюючого органу, який би визначав, хто має право викладати. Це означає, що технічно будь-хто може називати себе інструктором з самозахисту.
Інструктор несе лише моральну відповідальність за те чому вчить – звісно, якщо він спроможний на таку відповідальність.
Два типи
поганих інструкторів із самозахисту:
- ті, що навчають різних казок самооборони й твердо вірять, що ці казки дійсно працюють;
- ті, що навчають казок самооборони і знають, що насправді вони не спрацюють, але бізнес, залежність від бренду й власне его для них важливіші.
Перший тип може змінитись, йому просто не вистачає кваліфікованих знань.
Другий тип — вже гниє.
ТАМ, ДЕ Є ВИГАДКИ, УДАВАННЯ ТА ІЛЮЗІЇ, НЕ МОЖЕ БУТИ СПРАВЖНЬОГО НАВЧАННЯ РЕАЛЬНОМУ САМОЗАХИСТУ.
Компетентний і відповідальний інструктор будує програму навчання на тому, що учні реально можуть засвоїти і застосувати в реалі, а не на тому, що виглядає вражаюче в спортзалі. Він несе відповідальність за те, чого навчає інших. Навіювання учням ілюзій безпеки — це не для нього.
Я вважаю, що головні якості справжнього інструктора — це професіоналізм, чесність і відповідальність перед собою та своїми учнями, а також володіння сміливістю змінитися.
Для справжнього інструктора у пріоритеті логіка, що відповідає реальності навчання.